Житецький Павло Гнатович

 Український мовознавець і фольклорист, дослідник “Пересопницького Євангелія” (1556–1561) з Пересопницького монастиря. Доктор російської словесності (1908). Член-кореспондент Петербурзької АН (1898), дійсний член Історичного товариства Нестора-літописця (1879), Наукового товариства імені Шевченка (1903).

Дата та місця народженя: 23 грудня 1836 (4 січня 1837), Кременчук. Помер 5 (18) березня 1911 у Києві.

Досліджував історичну фонетику української мови, зокрема таку її пам’ятку, як Пересопницьке Євангеліє 1556–1561 pp. (з Пересопницького монастиря на Волині). Приятелював із Михайлом Драгомановим.

Освіта: навчався 1857–1860 в Київській духовній академії, 1860–1864 — на історико-філологогічному факультеті Київського університету.

Трудова діяльність:

Упродовж 1864—1868 років працював учителем російської мови у Кам’янець-Подільській чоловічій гімназії (серед учнів — майбутній письменник Григорій Мачтет), з 1868 — в кількох гімназіях Києва; в 1874-93 — у Колегії Павла Ґалаґана.

Павло Житецький — один із основоположників українського мовознавства; йому належать глибокі дослідження з історії української мови, літератури і фольклору (писав українською мовою). Це, передусім, перша в українському мовознавстві велика праця з історії фонетики української мови «Нарис звукової історії малоруського наріччя» (1876), у якій поставлено і частково розв’язано ряд питань, зокрема про занепад редукованих «ъ» та «ь», про звукову природу «ѣ» та перехід його в «і» тощо. У розвідці «Опис Пересопницького рукопису XVI ст.» (1876) Житецький розкрив мовні та палеографічні особливості пам’ятки і виявив у її тексті багато рис живого народного мовлення, показавши велике значення її для вивчення історії української літературної мови.

Особливо цінними є праці з історії української літературної мови, що актуальні й у наш час: «Нарис літературної історії малоруського наріччя в XVII ст.» (1889) та «Енеїда» Івана Котляревського і найдавніший список її у зв’язку з оглядом малоруської літератури XVIII ст.” (1900).

Помітне місце в історії української фольклористики зайняла праця Павла Житецького «Думки про народні малоруські думи» (1893). У праці «Про переклади Євангелія малоруською мовою» (1905) Житецький здійснив науковий аналіз мови тогочасних українських перекладів Євангелія з екскурсом в історію перекладів євангельських текстів українською мовою.

Автор шкільних підручників: «Теорія твору з хрестоматією» (1895), «Теорія поезії», «Нариси з історії поезії» (обидва́— 1898), які не раз перевидавалися.

Брав активну участь у виробленні норм українського правопису. Розроблена Павлом Житецьким правописна система частково була використана в україномовній частині «Записок Юго-Западного отдела Русского географического общества» (1873–1876), а також мала вплив на правопис «Словаря української мови» під редакцією Бориса Грінченка (1907–1909). Допомагав в упорядкуванні й підготовці цього словника до друку.


Праці:

«Нарис звукової історії малоруського наріччя» (1876)
«Опис Пересопницького рукопису XVI ст.» (1876) («Описание Пересопницкой рукописи 16 в.» (1876))
«Нарис літературної історії малоруського наріччя в XVII ст.» (1889)
«Очерк звуковой истории малорусского наречия в 17 й 18 вв.» (1889)
«Литературная деятельность И. Вишенского» (1890)
«Мысли о малорусских народных думах»(1893)
«Теорія твору з хрестоматією» (1895)
«Теорія поезії» (1898)
«Енеїда» Котляревського і найдавніший список її у зв’язку з оглядом малоруської літератури XVIII ст.” (1900)
«До історії літературної російської мови в XVIII ст.» (1903)
«О переводах евангелия на малорусский язык» (1905)
«Думки про народні малоруські думи» (1893)
«Про переклади Євангелія малоруською мовою» (1905)
«Нариси з історії поезії» (1898)
«Нарис історії української мови в 17 в» (1914)
та ін.

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *