Жулинський Микола Григорович

Інформація
Український літературознавець і політик, президент Міжнародного громадського об’єднання «Волинське братство», голова Наглядової ради Волинського національного університету імені Лесі Українки, директор Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, доктор філологічних наук, академік НАН України.
Дата та місце народження: 25 серпня 1940, село Новосілки (тепер село Набережне Демидівський район, Рівненська область.

Освіта: 1968 — закінчив Київський університет ім. Т.Шевченка (факультет журналістики).

Сімейний стан: одружений

Трудова діяльність:

1960–1962 — вчитель 8-річної школи, с. Озерськ (Дубровицький район, Рівненська область).
1962 — закінчив Дубнівське педагогічне училище.
1962–1963 — робітник промкомбінату, Волинський облжитлопостачторг.
1963–1965 — підсобний робітник, слюсар Луцького електроапаратного заводу.
1965–1968 — трубозгинальник Ленінградського суднобудівного заводу.
З 1968 — в Інституті літератури ім. Т.Шевченка НАН України: аспірант (1968–1971), молодший науковий працівник, науковий секретар, з 1978 — заступник директора з наукової роботи, з 1991 — директор інституту.
Лютий — листопад 1992 — державний радник України з питань гуманітарної політики, голова колегії Державної думи України.

Політична та громадська діяльність:

Жовтень 1992 — серпень 1994 — віце-прем’єр-міністр України з питань гуманітарної політики.
Народний депутат України 2-го скликання (1994–1998). Голова підкомітету з питань творчої діяльності, мистецтва, мовної та культурно-просвітницької політики Комітету з питань культури і духовності. Член групи «Конституційний центр».
30 грудня 1999 р. — 29 травня 2001 р. — віце-прем’єр-міністр України.
Народний депутат України 4-го скликання (2002–2006) від блоку В.Ющенка «Наша Україна». Голова підкомітету з питань охорони історико-культурної спадщини Комітету з питань культури і духовності.
В 2006 році виходить з фракції «Наша Україна» і переходить до провладної фракції «ПППУ».
Грудень 2006 — листопад 2008 — позаштатний радник Президента України.
Листопад 2008 — липень 2010 — голова Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка.[4] Звільнений після низки скандалів.

Нагороди, відзнаки:

Орден князя Ярослава Мудрого 5-го ступеня (2009).
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня (вересень 1997 р.), I ступеня (серпень 2000 р.).
У листопаді 1993 р. Світовий конгрес вільних українців відзначив М.Жулинського найвищою нагородою закордонних українців — медаллю Св. Володимира за видатний внесок у наукову і політичну діяльність.
Лауреат Республіканської премії ім. О.Білецького в галузі літературно-художньої критики (1978), Державної премії України ім. Т.Шевченка (за книгу «Із забуття — в безсмертя», 1991), премії Фундації Омеляна і Тетяни Антоновичів (1994).
Міжнародна літературна премія імені Григорія Сковороди «Сад божественних пісень».
У 2000 році отримав звання почесного професора НаУКМА.
15 жовтня 2009 удостоєний звання «Почесний доктор Київського національного університету імені Тараса Шевченка».

Державна премія України в галузі науки і техніки 2014 року — за роботу «Історія української культури» у п’яти томах (у дев’яти книгах) (у складі колективу)

Відгуки

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *